Простийпошук |
Розширенийпошук |
Покажчики
|
Професійний пошук |
Рубрикатор НБУВ |
Розподілений пошук |
Бази даних
Наукова періодика України - результати пошуку
Книжкові видання та компакт-дискиЖурнали та продовжувані виданняАвтореферати дисертаційРеферативна база данихНаукова періодика УкраїниТематичний навігаторАвторитетний файл імен осіб
 |
Для швидкої роботи та реалізації всіх функціональних можливостей пошукової системи використовуйте браузер "Mozilla Firefox" |
|
|
Повнотекстовий пошук
| Знайдено в інших БД: | Книжкові видання та компакт-диски (1) | Реферативна база даних (13) |
Список видань за алфавітом назв: Авторський покажчик Покажчик назв публікацій  |
Пошуковий запит: (<.>A=Бэц И$<.>) | |||
|
Загальна кількість знайдених документів : 11 Представлено документи з 1 до 11 |
|||
| 1. | 
Бэц Г. В. Предоперационное планирование и применение малотравматичной хирургической техники при переломах pilon [Електронний ресурс] / Г. В. Бэц, И. В. Стойко, И. Г. Бэц // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2013. - № 4. - С. 30-34. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/OpTlP_2013_4_6 Відомо, що в разі високоенергетичної травми, яка призводить до переломів pilon, зазвичай ушкоджені тканини перебувають на межі життєздатності. Стандартом хірургічного лікування нині є накістковий остеосинтез із виконанням широких хірургічних доступів та застосуванням масивних металоконструкцій. Це часто призводить до того, що межа життєздатності покривних тканин виявляється перейденою, виникають незворотні гнійно-некротичні ускладнення, які сягають 54 %. Мета роботи - визначити на етапі передопераційного планування альтернативну мінімально травматичну тактику хірургічного лікування переломів pilon із комбінованим застосуванням дистракційного лігаментотаксису за допомогою стрижневих апаратів та репозиційного остеосинтезу. Первинним результатом використання запропонованої тактики у 34 постраждалих з ушкодженнями pilon стали відсутні прогностично значущі гнійно-некротичні ускладнення та досягнення прийнятних результатів репозиції кісткових відламків. | ||
| 2. | 
Стойко И. В. Исследование механических свойств материалов для функциональной стабилизации при переломе пилона [Електронний ресурс] / И. В. Стойко, Г. В. Бэц, И. Г. Бэц, М. Ю. Карпинский // Клінічна хірургія. - 2014. - № 2. - С. 45–48. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/KlKh_2014_2_15 Существующие методы хирургического лечения перелома пилона (перелом дистального метаэпифиза большеберцовой кости) не обеспечивают ранней функциональной реабилитации больных. Отсутствие уверенности в надежной фиксации отломков у значительного числа пациентов обусловливает необходимость применения гипсовой иммобилизации в течение длительного времени. В поисках возможностей раннего функционального лечения перелома пилона предложены теория "функциональной стабилизации" (вместо "искусственной", но необходимой гипсовой иммобилизации), материалы и технологии для ее реализации. Для обоснования с биомеханической точки зрения целесообразности применения новых материалов (Softcost, Scotchcost) приведены данные об их физико-технических свойствах, в частности, изучены величины прогибания в зависимости от нагрузки и модули упругости этих материалов. | ||
| 3. | 
Стойко И. В. Анализ напряженно-деформированного состояния дистального отдела голени и стопы при повреждениях pilon в условиях наружной фиксации при помощи стержневых аппаратов [Електронний ресурс] / И. В. Стойко, В. Г. Бэц, М. Ю. Карпинский, И. Г. Бэц // Травма. - 2014. - Т. 15, № 1. - С. 41-49. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Travma_2014_15_1_10 | ||
| 4. |
Стойко И. В. Механические свойства системы "голень – фиксирующая повязка" при переломах дистальных метаэпифизов костей голени (pilon) [Електронний ресурс] / И. В. Стойко, И. А. Суббота, И. Г. Бэц // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2014. - № 2. - С. 88-93. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/OpTlP_2014_2_16 Раціональне ортезування необхідне для забезпечення раннього функціонального лікування переломів pilon. Мета роботи - вивчити механічні властивості системи "гомілка - фіксувальна пов'язка" в разі переломів дистального метаепіфіза кісток гомілки. Дослідження проведено на математичних моделях, містивших великогомілкову, малогомілкову, п'яткову, надп'яткову, човноподібну і 3 клиноподібних кістки, їх зчленівні суглобові поверхні, м'язову тканину та фіксувальні пов'язки 2-х типів - гіпсову та з пластичних матеріалів Softcast/Scotchcast. Напружено-деформований стан моделей оцінено за допомогою методу кінцевих елементів. Встановлено ідентичний рівень напружень, які виникають у кісткових структурах і фіксувальних елементах, у випадку стабілізації переломів pilon за допомогою пов'язок із гіпсу або пластичних матеріалів. Висновок: ортези, виготовлені з комбінацій полімерних матеріалів Softcast/Scotchcast, можна використовувати для функціональної стабілізації за умов переломів pilon. | ||
| 5. | 
Бэц И. Г. Хирургическое лечение при переломах плечевой кости и биологические аспекты остеосинтеза [Електронний ресурс] / И. Г. Бэц, В. Д. Шищук // Український медичний часопис. - 2015. - № 6. - С. 69-71. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/UMCh_2015_6_25 Рассмотрены научные данные о приоритетности требований биологической фиксации при дифференциации показаний к накостному и внеочаговому остеосинтезу при переломах плечевой кости. На клинических примерах хирургического лечения при переломах плечевой кости освещены проблемы, связанные с девитализацией костной ткани в процессе остеосинтеза. Приведен анализ хирургических технологий относительно требований биологической фиксации. | ||
| 6. |
Бэц И. Г. Хирургическое и функциональное ремоделирование суставной поверхности большеберцовой кости при переломах рilon [Електронний ресурс] / И. Г. Бэц, И. В. Стойко // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2015. - № 2. - С. 26-29. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/OpTlP_2015_2_6 Результати лікування переломів рilon значною мірою залежать від якості відновлення (ремоделювання) суглобової поверхні великогомілкової кістки. Найскладнішими є деструктивні (імпресійні) внутрішньосуглобові переломи типів B і C, за яких у хірургічному лікуванні традиційно використовують технології відкритої репозиції та накісткового остеосинтезу разом із кістковою аутопластикою або застосуванням штучних матеріалів. Ці операції дуже небезпечні через ускладнення і важко прогнозуються щодо втраченої суглобової поверхні та зниження ризику розвитку артрозу. Мета роботи - оцінити ремоделювання суглобової поверхні великогомілкової кістки після лікування переломів рilon за допомогою фізіологічної хірургічної технології та раннього функціонального лікування. Проаналізовано результати лікування 22-х пацієнтів і з переломами типу B (10) та C (12). Усіх пацієнтів пролікували з використанням авторської технології хірургічного ремоделювання, заснованій на застосуванні дистракційного лігаментотаксису за допомогою стрижневих однобічних апаратів у комбінації з елементами репозиційного остеосинтезу. Умови раннього функціонального лікування (запобігання вторинним зміщенням) забезпечуються запропонованими авторами функціональними ортезами, виготовленими з пластичних матеріалів. Результати: у 64 % випадків вдалося анатомічно реконструювати суглобову поверхню великогомілкової кістки шляхом дистракційного лігаментотаксису. У 36 %, коли суглобова поверхня після хірургічного втручання була відновлена частково, призначали раннє функціональне лікування. Висновок: тактика лікування ушкоджень рilon, коли застосовують фізіологічні методи хірургічної репозиції та фіксації відламків у поєднанні з раннім функціональним лікуванням, надає змогу в більшості пацієнтів ремоделювати суглобову поверхню великогомілкової кістки. | ||
| 7. |
Бэц Г. В. Общие тактические принципы лечения переломов дистальных метаэпифизов длинных костей [Електронний ресурс] / Г. В. Бэц, Д. В. Черепов, И. Г. Бэц, И. В. Стойко // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2016. - № 1. - С. 109-114. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/OpTlP_2016_1_20 Переломи дистальних метаепіфізів довгих кісток (ДМЕДК) мають багато спільного з огляду на механізми травми та класифікаційні ознаки. Це надає підстави розглянути їх у складі об'єднаної групи та дослідити тенденції щодо тактики їх лікування. Протягом останніх 10-ти років у зв'язку з домінуванням технологій АО деякі вітчизняні травматологи стали розглядати інші методи лікування внутрішньосуглобових ушкоджень як архаїчні. Безсумнівно, класифікація АО є найсучаснішою і вдалою, спрямованою на обгрунтований вибір лікувальної тактики, але він обмежується лише технологіями АО. Водночас власний клінічний досвід свідчить про деяку сумнівність показань до накісткового остеосинтезу в разі відкритих переломів та переломів з тяжкими ушкодженнями м'яких тканин, внутрішньосуглобовими переломами типу C. Мета роботи - проаналізувати накопичений клінічний досвід і визначити загальні тактичні тенденції використання різних технологій у лікуванні внутрішньосуглобових переломів дистальних метаепіфізів довгих кісток. У групу дослідження увійшло 115 пацієнтів з внутрішньосуглобовими ушкодженнями дистальних метаепіфізів плечової та стегнової кісток, кісток передпліччя та гомілки. Встановлено, що тактику лікування переломів ДМЕДК з використанням методів фіксації та скелетного витягнення застосовано в 31 % випадків, апаратів зовнішньої фіксації - в 30 %, технологій комбінованого остеосинтезу - в 11 %, відкритого ремоделювання з накістковим остеосинтезом - у 28 %. Застосування цих технологій загалом забезпечило 60 % хороших, 31 % задовільних та 9 % незадовільних результатів, що приблизно співпадає з показниками якості лікування внутрішньосуглобових ушкоджень за інформацією профільних наукових видань. Також доведено, що одним із результатів пріоритетного використання малотравматичних технологій є практична відсутність тяжких незворотних гнійно-некротичних ускладнень. Для остаточного розв'язання питань тактики лікування ДМЕДК необхідні поглиблені наукові дослідження. | ||
| 8. |
Бэц Г. В. Методы лечения переломов костей и физиологические основы остеосинтеза (динамика взглядов и современное состояние вопроса) [Електронний ресурс] / Г. В. Бэц, И. Г. Бэц // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2015. - № 4. - С. 128-133. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/OpTlP_2015_4_21 На формування тактики і технологій лікування ушкоджень кісток в Україні вплинуло розповсюдження технологій АО, традиції вітчизняної ортопедо-травматологічної школи, соціально-економічні особливості країни. Одночасно з новітніми технологіями АО використовують скелетне витягнення та фіксаційний метод, але показання до їх застосування досить невизначені. Відмічено, що успіх лікування прямо залежить від раннього функціонування ушкодженого сегмента. Критерій функціональності технології і дотепер є одним із головних для визначення ступеня її відповідності принципам фізіологічного лікування переломів. Зазначено, що остеосинтез вважають успішним за відсутності подальшої необхідності зовнішньої фіксації, можливості ранньої функції, мінімізації негативного впливу на життєспроможність ушкоджених тканин. Враховуючи стан ортопедо-травматологічної служби в Україні щодо забезпечення якісними ліцензованими металоконструкціями та інструментарієм для остеосинтезу, обладнанням для інтраопераційного рентген-моніторингу, теоретичної та практичної підготовки спеціалістів, тактико-технологічні питання лікування переломів потребують аналізу та переосмислення. Методику скелетного витягнення продовжують обгрунтовано використовувати для лікування неоперабельних пацієнтів та на етапах передопераційної підготовки й планування. Фіксувальні пов'язки й ортези є необхідними компонентами в комплексному лікуванні травматологічних хворих як основні засоби іммобілізації та індивідуальні функціональні ортези для забезпечення ранньої функціональної реабілітації. Підкреслено, що використання технологій АО не повинно виключати з практики методи позаосередкової фіксації, яким немає альтернативи в лікуванні ускладнень, відкритих та вогнепальних переломів. Відсутність серійного виробництва апаратів позаосередкового остеосинтезу негативно вплинула на якість надання допомоги постраждалим у воєнних подіях на південному сході України. | ||
| 9. |
Бэц Г. В. Клинико-экспериментальное исследование микроподвижности отломков большеберцовой кости в условиях стержневой наружной фиксации [Електронний ресурс] / Г. В. Бэц, И. Г. Бэц, И. В. Стойко // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2016. - № 3. - С. 54-60. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/OpTlP_2016_3_11 Дослідження взаємної рухомості кісткових відламків після перелому та її вплив на репаративну регенерацію є вкрай важливим та актуальним. Із нерозв'язаних питань слід виділити фізичні параметри (амплітуду, напрямки зміщення) переміщень відламків, які стимулюють регенерацію та, навпаки, руйнують регенерат. Необхідно також з'ясувати залежність цих параметрів від локалізації, характеру ушкодження кістки та стадії регенерації; чи завжди рухомість призводить до утворення кісткової мозолі, а її відсутність до первинного зрощення; чи необхідно під час конструювання фіксаторів передбачити можливість рухомості відламків. Мета роботи - дослідити взаємну рухомість відламків великогомілкової кістки за умов однобічної позавогнищевої стрижневої фіксації за клінічних умов. Сконструйовано зовнішню опору однобічного фіксатора, що передбачає можливість регуляції поздовжньої жорсткості фіксації відламків великогомілкової кістки. Для клінічних досліджень розроблено спеціальний стенд, в якому пацієнти самостійно навантажували ушкоджену гомілку до моменту виникнення болю. При цьому за допомогою спеціальних пристроїв реєстрували навантаження на сегмент і взаємні поздовжні переміщення відламків. Протягом перших 6-ти тиж амплітуда зміщення відламків великогомілкової кістки зменшилася від (2,3 +- 0,2) до (0,8 +- 0,2) мм. Зміщення відбувалися під впливом осьового навантаження від (210 +- 15) до (751 +- 15) H. На стадії 6 тиж опір фіксатора та збільшений опір регенерату перешкоджали функціональному тренуванню та перебудові. Висновки: біль, який виникає в зоні перелому, може бути критерієм граничного руйнівного навантаження. Амплітуди необхідних (стимулювальних) і допустимих (які не руйнують регенерат) переміщень відламків кісток є специфічними для кожної локалізації та виду перелому, стадії регенерації та умов фіксації. | ||
| 10. |
Бэц И. Г. Хирургическое лечение переломов плечевой кости и биологические аспекты остеосинтеза [Електронний ресурс] / И. Г. Бэц // Травма. - 2017. - Т. 18, № 6. - С. 167-173. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Travma_2017_18_6_21 Технологии накостного остеосинтеза с использованием пластин и винтов, разработанные Ассоциацией по изучению остеосинтеза (АО), в последние десятилетия получили заслуженное признание и популярность во всем мире. Эти методики постоянно находятся в динамике развития, основная тенденция которого - уменьшить травматичность хирургического вмешательства и негативное влияние имплантата на регенеративные возможности поврежденной костной ткани. Этому уделяется основное внимание в новой стратегической концепции развития системы АО в целом, в соответствии с которой реализованы идеи применения накостных пластин с ограниченным контактом, использования винтов с угловой стабильностью, технологий субфасциального мостовидного остеосинтеза. В сочетании с малотравматичной хирургической техникой (использование рациональных хирургических доступов, специального инструментария и интраоперационного мониторинга с помощью электронно-оптического преобразователя) это позволяет значительно уменьшить необходимость девитализации костных отломков, но, разумеется, не решает вопрос принципиально: технологически травматическую операцию невозможно выполнить атравматично. Рассматривая упомянутые тенденции развития накостного остеосинтеза несколько отвлеченно, легко прийти к выводу, что в нынешнем виде он фактически представляет собой погружной внеочаговый односторонний остеосинтез. На примере хирургического лечения переломов плечевой кости предлагается рассмотреть, к чему фактически приводят противоречия между травматичностью хирургического вмешательства и требованиями биологической фиксации. Плечевой сегмент для этого наиболее удобен и адекватен, так как переломы плечевой кости всех локализаций могут иметь показания к накостному остеосинтезу; плечевому сегменту не свойственны отрицательные особенности кровообращения (в отличие от проксимального отдела бедра, дистального отдела голени), влияющие на тактику лечения; при отсутствии нагрузки весом тела проще выполнить рекомендованный функциональный режим. Цель работы - уточнить научные данные о приоритетности требований биологической фиксации при дифференциации показаний к применению методов лечения переломов плечевой кости; на клинических примерах хирургического лечения переломов плечевой кости осветить проблемы, связанные с девитализацией костной ткани в процессе остеосинтеза, с последующим анализом особенностей хирургических технологий, отвечающих требованиям биологической фиксации. Этот анализ показывает, что следует всегда помнить о том хрупком равновесии, которое существует между идеальной репозицией костных отломков и созданием стабильной системы "фиксатор-сегмент" и тяжестью хирургической травмы. В случае нарушения этого равновесия замедленное сращение или отсутствие сращения приводит к разрушению фиксаторов. Не принижая грандиозных достижений АО, дифференциации показаний к выбору методов лечения переломов следует уделять внимание, ориентируясь не только на возможность анатомической репозиции и фиксации, а в первую очередь на соответствие выбранной методики требованиям биологического остеосинтеза. | ||
| 11. |
Бэц Г. В. Тактико-технологические и социальные аспекты лечения переломов в Украине: вопросы для дискуссии [Електронний ресурс] / Г. В. Бэц, И. Г. Бэц // Травма. - 2016. - Т. 17, № 3. - С. 18-19. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Travma_2016_17_3_8 | ||
Попередній перегляд: 
Реферативна БД
 |
| Відділ наукової організації електронних інформаційних ресурсів |
 Пам`ятка користувача |